Полінейропатії верхніх та нижніх кінцівок

Прояви патології залежать від типу уражених нервових волокон і зазвичай наростають поступово. Типові симптоми:

• нейропатичний біль — печіння, пекучі або короткі больові «простріли»;
• поколювання та відчуття «мурашок», які можуть переходити в стійке оніміння;
• втрата чутливості до болю, температури, дотику або вібрації;
• слабкість м’язів, через яку стає важче підіймати стопу, утримувати предмети чи виконувати точні рухи;
• зниження або випадіння сухожильних рефлексів, особливо на нижніх кінцівках;
• порушення ходи та рівноваги через слабкість або втрату пропріоцепції;
• зміни потовиділення, запаморочення при вставанні, порушення роботи кишківника чи сечового міхура — при ураженні вегетативних волокон.

При діабетичній полінейропатії невелика травма, мозоль або опік здатні перейти у виразку, інфекцію та, у тяжких випадках, призвести до ампутації. Саме тому оцінка чутливості стоп входить до рекомендованого регулярного огляду.

Перед початком лікування важливо не лише підтвердити полінейропатію, а й визначити її тип, поширеність і можливу причину. Обстеження зазвичай проходить у кілька етапів.

1. Консультація невролога. Лікар уточнює скарги, супутні захворювання, ліки, можливі токсичні впливи та сімейний анамнез.
2. Неврологічний огляд. Спеціаліст оцінює силу м’язів, чутливість, рефлекси, координацію та характер порушень.
3. Базові аналізи. Зазвичай призначають загальний аналіз крові, показники функції нирок і печінки, глюкозу або HbA1c, ТТГ, вітамін B12. За показаннями — інші лабораторні маркери та електрофорез білків сироватки з імунофіксацією.
4. Електронейроміографія (ЕНМГ). Дозволяє оцінити проведення імпульсу та уточнити, чи переважає аксональне або демієлінізуюче ураження.
5. Додаткові дослідження. МРТ, УЗД нерва, аналізи на інфекційні, автоімунні чи токсичні причини призначають за показаннями.

При швидкому прогресуванні хвороби, асиметричному перебігу, переважанні слабкості або незрозумілих симптомах потрібне розширене неврологічне обстеження.

Лікарська терапія залежить від причини та клінічної форми. Вона передбачає лікування основного захворювання і контроль нейропатичного болю. Препарати можуть зменшувати симптоми, але не завжди відновлюють уже пошкоджені нервові волокна.

Важливо! При локалізованому нейропатичному болю в окремих випадках застосовують місцеві засоби, зокрема капсаїцин або лідокаїн. Опіоїди не належать до стандартної першої лінії лікування нейропатичного болю.

Діабетична полінейропатія розвивається на тлі тривалих метаболічних порушень при цукровому діабеті. Тому контроль рівня глюкози є важливою частиною ведення захворювання. Це допомагає запобігати або відтерміновувати розвиток нейропатії при діабеті 1 типу та може сповільнювати її прогресування при діабеті 2 типу. Вже втрачені нервові волокна при цьому не відновлюються лише внаслідок нормалізації глікемії.

Лікування полінейропатії нижніх кінцівок передбачає регулярний огляд стоп. Зниження захисної чутливості підвищує ризик непомітних травм, виразок та інфекцій.

Немедикаментозні методи допомагають підтримувати силу м’язів, рівновагу, рухливість і повсякденну активність. Основу реабілітації становлять індивідуально підібрані вправи ЛФК та фізичні навантаження. Їхня ефективність значною мірою залежить від тяжкості ураження і функціонального стану пацієнта.

Фізіотерапія, масаж та електростимуляція можуть використовуватися як допоміжні методи. Основне завдання — не «відновити нерв» безпосередньо, а підтримати функцію, зменшити обмеження рухів і допомогти пацієнту безпечніше виконувати вправи.

При полінейропатії нижніх кінцівок лікування доповнюють тренуванням ходи, вправами на баланс і корекцією способу життя. При зниженій захисній чутливості стоп навантаження підбирають особливо обережно.

Терміни лікування полінейропатій в кожному випадку індивідуальні. Покращення може розвиватися поступово:

• при критичній полінейропатії — відновлення може тривати 3 тижні – 6 місяців;
• після тяжкого пошкодження периферичного нерва — функціональне відновлення нервів часто потребує 12–18 місяців;
• ріст аксонів після травми — відбувається орієнтовно зі швидкістю 0,5–9 мм/добу, у клінічній практиці часто орієнтуються приблизно на 1 мм/добу.

На прогноз впливають причина та тривалість ураження, тип пошкодження (аксон чи мієлін), ступінь втрати нервової функції та супутні захворювання. Коли причину неможливо усунути або нервові волокна вже значно пошкоджені, може знадобитися тривала підтримувальна терапія. Без контролю захворювання зростає ризик прогресування слабкості, порушення ходи та інших функціональних обмежень.

Лікування полінейропатії в Україні зазвичай передбачає такі етапи:

1. Консультація невролога. Оцінка скарг, чутливості, сили м’язів і рефлексів.
2. Діагностика. За потреби призначають ЕНМГ, лабораторні аналізи та інші дослідження.
3. Встановлення причини. Це визначає подальшу терапевтичну тактику.
4. Підбір лікування. План включає контроль основного захворювання, симптоматичну терапію та реабілітацію.
5. Контроль динаміки. Лікар оцінює зміни симптомів, функції та за потреби коригує план.

При порушенні сили, ходи або інших функціональних можливостей реабілітаційний етап може проходити у спеціалізованому центрі «Модричі», де програму відновлення підбирають відповідно до стану та функціональних можливостей пацієнта.